Після довгої зими ми з нетерпінням чекаємо на цвітіння тюльпанів. Ні з чим не можна порівняти радість, коли в саду розпускаються бутони рідкісного красивого сорту. Але іноді вона буває затьмарена – зовнішній вигляд рослини не цілком відповідає тому, що ми бачили на виставках або фотографіях: змінилося забарвлення, на пелюстках з’явилися світлі або темні штрихи.
Досвідчений квітникар відразу може поставити діагноз – це строкатість, найпоширеніше захворювання вірусного походження і потрібен якісний догляд за квітами.
Протягом трьох століть вона вважалася особливістю забарвлення, яке прагнули закріпити, що призвело до виродження раніше виведених сортів.
Тільки в першій половині ХХ століття було встановлено, що в більшості випадків строкатість пов’язана з ураженням вірусом, хоча в даний час існують сорти з строкатим забарвленням квіток.
Вірусне захворювання може виявлятися по-різному залежно від сорту. В одних тюльпанів воно викликає порушення пігментації, в інших впливає на морфологічні ознаки (вкорочується стебло, зменшується середня вага цибулин, змінюється форма квітки), але в більшості випадків строкатість виявляється у зміні забарвлення часток оцвітини. Пелюстки світло-червоних, рожевих, бузкових тюльпанів набувають білого або жовтого перистого малюнку. У темно-червоних та пурпурових сортів колір бутонів стає менш насиченим і на них з’являються темні штрихи.
У білих або жовтих тюльпанів особливу увагу слід звертати на скручування та зміну форми бутону, світло-зелені смуги на листі. У цьому випадку відрізнити хворі рослини від здорових значно складніше. Багато тюльпанів, у яких захворювання проявляється слабо, лише у вигляді темних штрихів, можуть існувати роками, але весь цей час будуть джерелом хвороби. Квітки та цибулини у таких рослин поступово стають дрібнішими і зрештою вони вироджуються.
Найнадійніший спосіб боротьби зі строкатістю – безжальна вибраковка і знищення уражених рослин. Іноді любителі-початківці сподіваються зберегти цінний сорт і залишають дитину. Це велика помилка. Краще видалити одну хвору рослину, ніж наступного року втратити набагато більше. Зберігаючи хворі екземпляри, ви наражаєте на небезпеку зараження всю колекцію. Можна з упевненістю сказати, що поширення та прояв хвороби можна запобігти або звести до мінімуму, застосовуючи правильну агротехніку, профілактичні та санітарно-гігієнічні заходи.
Кожен новий сорт постарайтеся розмістити на ділянці окремо від інших та уважно простежте, чи не з’являться ознаки захворювання.
Не висаджуйте тюльпани на колишнє місце раніше ніж через 2 роки, дотримуйтесь культуро-оборотів з овочами: картоплею, петрушкою, кропом. Кислі ґрунти для тюльпанів не годяться, їх потрібно нейтралізувати до слаболужної реакції, застосовуючи крейду, доломітове борошно або негашене вапно, яке вносять заздалегідь (за 1-2 роки).
Тюльпани садять восени, при температурі ґрунту 7-9°С. Глибина загортання – 18-20 см. Борозни бажано пролити дезінфікуючим розчином. Мульчування торфом (8-10 см) захистить цибулини від сильних морозів та різких коливань температури. Навесні, після танення снігу, слід частково зняти шар, що мульчує, залишивши 1-3 см.